Радикальна партия Олега Ляшка- Чечельник

Радикальна Партія Олега Ляшка (РПЛ) – це нова політична партія, нова не тому, що представляє нові обличчя чи спирається на іншу ідеологічну платформу, а передусім тому, що ми йдемо в політику не для того, аби займатися політикою і не для того, щоби просто керувати, але для того, щоб вирішувати ваші проблеми, спільні для нас усіх.

Радикальна партія Олега Ляшка

Радикальна партія Олега Ляшка була утворена на установчому з'їзді в місті Миколаєві 18 серпня 2010 р. Спочатку партія називалася Українська радикально-демократична партія. Під цією назвою зареєстрована Міністерством юстиції Україні 28 вересня 2010 р. На момент створення партії її очолював Владислав Теліпко, 1988 р. народження, керуючий партнер ТОВ "АйПі Дефендерс Груп".

Українська радикально-демократична партія стала 184-ю партійною організацією, зареєстрованою в Україні. Станом на 1 червня 2011 р. була представлена в 24 з 27 регіонів України.

8 серпня 2011 р. новим лідером партії був обраний позафракційний народний депутат України Ляшко Олег Валерійович. Першим заступником лідера Радикальної партії був обраний Юрій Сухін. Іншим першим заступником делегати обрали Владислава Теліпка.

Радикальна партія Олега Ляшка бере участь у виборах до Верховної Ради 2012 р., проте сам Ляшко вирішив балотуватися в нардепи по одномандатному округу.

Народний депутат України, позафракційний

Лідер Радикальної партії. Народний депутат України.

Українець з діда-прадіда. Нащадок славного сотника Варвинської сотні Прилуцького полку Федора Ляшка-Тарнавського.

Православний християнин. У 2011 році благословений Патріархом Ієрусалимським Теофілом ІІ робити вчинки во Славу Господа і на благо України.

Народився 3 грудня 1972 в княжому граді Чернігові.

З дворічного віку виховувався у Прилуцькому дитячому будинку.

Середню освіту здобував у Яблунівській, Комарівській і Борзнянській школах-інтернатах на Чернігівщині.

У дитинстві кожне літо працював на Луганщині, материній батьківщині: пас корів і телят.

Перший запис у трудовій книжці – скотар колгоспу “Прогрес” села Лизівка Білокуракінського району Луганської (тоді – Ворошиловградської) області.

З 14 років публікувався в районних газетах на Чернігівщині й Луганщині. В 1990 році через відсутність зв’язків та забезпечених батьків не поступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, після чого пів-року працював трактористом у с. Озеряни Варвинського району: орав колгоспні поля, розвозив гній.

Згодом того ж 1990 року за батьківської підтримки відповідального секретаря київської комсомольської газети "Молода гвардія" В. Авдєєнка влаштувався на роботу у це видання кореспондентом відділу інформації.

В 2001 році закінчив юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, очолюваний відомим правознавцем О. Процевським.

В 2010 році здобув другу вищу освіту за фахом “аналітик-міжнародник” в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Т.Г. Шевченка.

Нині навчається за спеціальністю “міжнародні економічні відносини” в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Т.Г. Шевченка.

У 1992-1995 рp. - редактор газети “Комерційні вісті”.

У 1995-1996 рр. - редактор додатку “Політика” газети “Правда України”.

З серпня 1996-го - головний редактор газети “Політика”.

У 1999 році за позовом Генеральної прокуратури України вихід опозиційного видання було заборонено рішенням судді Московського (тепер - Голосіївського) районного суду м. Києва С. Цисаря «за розголошення державної таємниці».

У 2000-2006 рр. - головний редактор газети “Свобода”. За дорученням Президента Леоніда Кучми мали місце численні спроби незаконно закрити видання. Силові структури систематично тероризували редакцію та друкарні. Тиражі неодноразово вилучались співробітниками спецпідрозділів міліції та СБУ і знищувалися, зокрема, топилися в річці.

У 2000 році був засуджений суддею Мінського (тепер - Оболонського) районного суду м. Києва С. Волковим до трьох років позбавлення волі умовно, із забороною впродовж трьох років займатися журналістською діяльністю за наклеп на в. о. прем'єр-міністра України В. Дурдинця. У 2006 році Європейський суд з прав людини визнав цей вирок таким, що порушує права людини і постановив виплатити незаконно засудженому 3 тисячі євро компенсації.

У 2002 році рішенням судді Соснівського районного суду м. Черкас В. Кузьменка був заарештований за "опір 15 працівникам міліції", які намагалися вилучити з друкарні тираж газети "Свобода". 9 діб провів у Черкаському ІТУ. Був звільнений під тиском вітчизняної громадськості та міжнародної спільноти, яка вимагала припинити репресії проти опозиційного журналіста.

У 2006-2007 рр. - народний депутат України V скликання. Голова підкомітету з питань організації роботи Верховної Ради Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності парламенту. З листопада 2007 року - народний депутат України VI скликання.

Заступник голови Комітету ВР з питань бюджету. Голова Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування фактів порушення законодавства у сфері майнових, земельних, фінансових та інших відносин міським головою Харкова Михайлом Добкіним і секретарем Харківської міськради Геннадієм Кернесом.

Член груп з міжпарламентських зв’язків України з Росією та Казахстаном. У 2007 році заснував “Благодійний фонд Олега Ляшка”, який підтримує сиріт та знедолених людей по всій країні.

У 2010 році створив фонд “Українська ідентичність” з метою відродження національної культурної спадщини та розвитку інтелектуального потенціалу України.

У 2011 очолив Радикальну партію, ціль якої – підняти Україну з колін і зробити її наддержавою, світовим економічним лідером.

Восени 2011 року був обраний лідером Всенародного рух чорнобильців.

Має доньку Владиславу 2002 року народження.

Має двох собак: ротвейлера Іджи та “дворнягу” Шахтарика.

Захоплюється риболовлею.

Колекціонує ікони, українські книги, вишиванки.